Історія

Зіньків — місто в Полтавській області, адміністративний центр Зіньківского району.
Зіньків було вперше згадано в 1604 році як фортецю підлегли до Речі Посполитої. З 1648р. Зіньків – сотенне містечко Гадяцького полку. 1662-1672рр. – центр Зіньківського полку. Потім знову сотенне містечко Полтавського (з 1687р. Гадяцького) полку. У середині 18 ст. імператриця Єлизавета віддала гетьманові К.Розумовському на булаву 203 зіньківські селянські господарства.

Після остаточної ліквідації полкового устрою Зіньків стає повітовим містом Чернігівського намісництва (з 1781р.). Дістає міське положення і право, герб і печатку. У 1768р. в районі Зіньківа діяли гайдамаки. З 1796 р. Зіньків – у складі Малоросійської, 1802р. – Полтавської губернії. У 1910р. в місті працювали: завод штучних мінеральних вод, просорушка, олійниця, миловарний завод, ковбасний цех.

В січні 1918р. проголошено радянську владу. 9.10.1941 – 6.09.1943р. – час німецько-фашистської окупації. З 1923р. районний центр Полтавського округу. З лютого 1932р. по вересень 1937р. входив до Харківської області.

Професійно-технічне училище №25 м. Зінькова Полтавської області є державним професійно-технічним навчальним закладом, який входить до системи освіти, оволодінні робітничими професіями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров’я та соціального замовлення суспільства і держави і підпорядковане Міністерству освіти і науки України.

Історія ПТУ

24 квітня 1944 року згідно наказу начальника Головного Управління трудових резервів при РНК СРСР організовано 14 спеціальних ремісничих училищ в областях, визволених від німецьких окупантів.

У 1977 році Зіньківське ГПТУ№10 згідно наказу Держкомітету Ради Міністрів УРСР і наказу обласного управління профтехосвіти реорганізовано в технічне училище №7.

У 1984 році згідно постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР , наказу Госпрофобра УРСР та наказу обласного управління профтехосвіти технічне училище №7 реорганізовано в ПТУ№25